Як кінотеатри отримують фільми: DCP, KDM і договір

Кінотеатр не купує фільм, а домовляється про право його показувати

Коли ви дивитеся новинку на великому екрані, може здаватися, що кінотеатр «купив» стрічку, як купують товар для магазину. Насправді все влаштовано інакше. Кінотеатр, як правило, укладає з дистриб’ютором договір на показ: він отримує право демонструвати фільм глядачам на узгоджених умовах, але не стає власником фільму.

Далі до залу потрапляє цифровий пакет із фільмом, а якщо вміст зашифрований, ще й спеціальний ключ, який дозволяє його відтворити. У цій статті ми пройдемо весь шлях по кроках, від домовленості до запуску на екрані, і по дорозі розшифруємо всі терміни.

Коротко: шлях фільму до екрана

Хто стоїть між студією та залом: роль дистриб’ютора

Між тими, хто знімає фільм, і залом, де його показують, стоїть дистриб’ютор. Саме він тримає фільм і пропонує його кінотеатрам. Кінотеатр, своєю чергою, звертається до нього, щоб домовитися про показ конкретної стрічки.

З технічного боку дистриб’ютор також є джерелом цифрового пакета. Специфікація Digital Cinema Initiatives (DCI), галузевий технічний стандарт цифрового кіно, описує такий пакет як набір файлів, який передається від дистриб’ютора до кінотеатру.

Простими словами: дистриб’ютор відповідає і за право показу, і за те, щоб фізично передати кінотеатру матеріали для сеансу.

Як кінотеатр вибирає, що показувати

Афішу кінотеатр формує на основі договорів із дистриб’юторами. Це означає, що вибір відбувається в межах тих домовленостей, які вдалося укласти. Чи буде конкретна стрічка доступна саме цьому залу і на яких умовах, залежить від договору, і публічні джерела не дають універсального правила.

Тому відповісти «так, кінотеатр може показати будь-який фільм» було б неправильно. Так само неправильно було б стверджувати, що вибору немає зовсім. Кінотеатр обирає, з ким і про що домовлятися, але кожен показ потребує згоди правовласника, яку представляє дистриб’ютор.

Великі мережі та незалежні кінотеатри: чим відрізняється пошук фільмів

Два профільні матеріали, які ми використали (FilmGrail і Binge Distribution), описують однакову картину. У великих мережах, як правило, є власні фахівці із закупівлі фільмів, які ведуть переговори з дистриб’юторами. Незалежні кінотеатри інколи користуються послугами зовнішніх агентств із бронювання, які допомагають домовитися про показ.

Це загальний опис, а не правило без винятків: у різних кінотеатрів і в різних країнах усе може бути організовано по-своєму.

Як домовляються про умови показу

Умови показу, зокрема тривалість прокату та розподіл виторгу між кінотеатром і дистриб’ютором, залежать від фільму й конкретного договору. У відкритих джерелах немає єдиних цифр, які були б правдивими для всіх, тому ми їх не наводимо.

Загалом сторони можуть обговорювати такі питання:

• у який період і як довго фільм буде в прокаті;
• на яких фінансових умовах кінотеатр отримує право показу;
• у якому форматі буде надано копію фільму.

Це загальний перелік тем, а не норма: наповнення договору визначає конкретна угода.

У якому вигляді фільм надходить до залу: DCP замість плівкових бобін

Раніше фільм існував на плівкових бобінах. Сьогодні в цифровому кіно його передають як цифровий пакет, DCP (Digital Cinema Package). Це набір файлів, що містить усе потрібне для показу: зображення, звук, субтитри та інші матеріали. Склад пакета може відрізнятися від фільму до фільму.

Простими словами: DCP схожий на «контейнер» із фільмом, який кінотеатр завантажує у свою систему замість того, щоб заряджати в апарат бобіни.

Як DCP доставляють: носії, VPN, супутник

Специфікація DCI називає кілька способів передати пакет від дистриб’ютора до кінотеатру:

• фізичні носії (диски, що пересилаються до кінотеатру);
• VPN, захищене з’єднання через інтернет (віртуальна приватна мережа);
• супутниковий канал.

Не всі кінотеатри користуються однаковим способом, а оцінок поширеності кожного з них у наших джерелах немає. Тому твердження на кшталт «усе приходить через інтернет» або «усе приходить на жорстких дисках» були б помилковими.

Що таке KDM і чому файл ще не означає показ

Вміст DCP може бути зашифрованим. У такому разі для показу потрібен KDM (Key Delivery Message, повідомлення з ключем). Простими словами, це ключ, який дозволяє відтворити зашифрований фільм у вказаний період.

Специфікація DCI вимагає перевіряти дозволений часовий проміжок показу. Тобто навіть якщо файли вже в кінотеатрі, показ можливий лише за наявності відповідного ключа й у відведений час.

Цікава деталь: шлях, яким надходить фільм, і шлях, яким надходить інформація безпеки, можуть бути різними. Тому DCP і KDM можуть приходити окремо.

Що відбувається в залі: прийом, зберігання, плейлист

У кінотеатральній системі, за описом специфікації DCI, можуть бути компоненти для прийому вмісту, зберігання, безпеки, проєкції, звуку та керування показами. Система приймає матеріали, зберігає їх, а потім кінотеатр формує список показу, тобто послідовність того, що буде на екрані.

До такого списку можуть входити не лише сам фільм, а й трейлери та реклама. Скільки їх і якої тривалості, визначає кінотеатр, і загальних цифр ми не наводимо.

Порівняння: DCP і KDM, великі мережі й незалежні кінотеатри

Критерій	DCP	KDM
Що це	Набір файлів із зображенням, звуком, субтитрами та іншими матеріалами	Повідомлення з ключем для зашифрованого вмісту
Яку роль виконує	Передає сам вміст для показу	Дозволяє відтворити вміст у вказаний часовий проміжок
Чи достатньо його для показу	Ні, якщо вміст зашифрований	Працює разом із DCP
Яким шляхом надходить	Фізичні носії, VPN, супутник	Може надходити іншим шляхом, ніж фільм

Критерій	Великі мережі	Незалежні кінотеатри
Хто веде переговори	Як правило, власні фахівці із закупівлі фільмів	Інколи зовнішні агентства з бронювання
Із ким домовляються	З дистриб’юторами	З дистриб’юторами, інколи через посередника
Що відомо про умови	Залежать від фільму й договору	Залежать від фільму й договору

Поширені помилки та міфи

• «Кінотеатр купує фільм». Насправді він домовляється про право показу, а не про володіння фільмом.
• «Усі фільми приходять через інтернет». Специфікація називає й фізичні носії, і VPN, і супутник.
• «Усі фільми приходять на жорстких дисках». Це так само надто широке узагальнення.
• «Є DCP, отже, можна показувати». Для зашифрованого вмісту потрібні ще KDM і дозволений час.
• «Умови завжди однакові». Вони залежать від фільму й договору, тому однієї універсальної формули немає.

Поширені запитання

Хто надсилає фільм у кінотеатр?

Цифровий пакет надає дистриб’ютор. Специфікація DCI описує його як набір файлів, що передається від дистриб’ютора до кінотеатру.

Чи може кінотеатр показати будь-який фільм?

Ні, не завжди. Показ відбувається в межах договору з дистриб’ютором, а доступність конкретної стрічки залежить від умов цього договору.

Що таке DCP?

Це цифровий кінопакет: набір файлів із зображенням, звуком, субтитрами та іншими матеріалами, потрібними для показу.

Що таке KDM?

Це повідомлення з ключем, який дозволяє відтворити зашифрований фільм. Специфікація DCI вимагає перевіряти, чи збігається час показу з дозволеним проміжком.

Чи можна показувати фільм одразу після отримання файлів?

Не завжди. Якщо вміст зашифрований, потрібен ще KDM і відповідний час показу.

Скільки кінотеатр платить за фільм і як довго його показує?

Універсальної відповіді немає. Умови залежать від фільму й договору, а надійних загальних цифр у перевірених джерелах ми не знайшли.

Чи однаково працюють великі мережі й незалежні кінотеатри?

За описом профільних матеріалів, великі мережі, як правило, мають власних фахівців із закупівлі, а незалежні кінотеатри інколи користуються зовнішніми агентствами з бронювання. Це загальна картина, а не правило без винятків.

Висновок

Шлях фільму до екрана складається з двох частин: комерційної й технічної. Спершу кінотеатр домовляється з дистриб’ютором про право показу на умовах, які залежать від фільму й договору. Потім дистриб’ютор передає цифровий пакет (DCP) одним зі способів: на фізичному носії, через VPN або супутник. Якщо вміст зашифровано, для запуску потрібен ще KDM і дозволений проміжок часу. Нарешті, система кінотеатру приймає матеріали, зберігає їх і формує список показу, де фільм може стояти поряд із трейлерами та рекламою.

Ця стаття описує загальний принцип. Деталі договорів, а також конкретні процедури в Україні чи будь-якій іншій країні можуть відрізнятися, і публічні джерела не дають для них універсальних правил.

Приєднуйтесь до нашої спільноти